Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021Лютий 2021Березень 2021Квітень 2021Травень 2021Червень 2021Липень 2021
Українські новини |

Паперова фабрика у Житомирській області свого часу десять років була на всесоюзній дошці пошани на ВДНГ

Паперова фабрика у Житомирській області свого часу десять років була на всесоюзній дошці пошани на ВДНГ
«На паперовій фабриці випускали найтонший у світі папір, а розбудовував підприємство професіонал і людина з великої літери…» Чудова родина малинчан — Олег Романович і Зоя Леонтіївна Наумці. Подружжя — одне з небагатьох, хто пам’ятає цю подію 50-річної давнини та має яскраві спогади про підприємство і його тодішнє керівництво, про що, до слова, й розповідається у письмовому зверненні паперовиків до нас, наступних поколінь. Зустріч медійників та героїв цієї історії була напрочуд цікавою, а розмова, звісно вийшла за межі паперової фабрики і поринула у давнину прожитих років. Читайте також: Житомирська випускниця: «Мої 200 балів – це наполегливість, мотивація та правильне психологічне налаштування» Читайте також: У Житомирському медичному інституті вперше в історії України випустили фахівців з «Громадського здоров’я» На фабриці мріяв очолити плановий відділ, але доля розпорядилася по-іншому Олег Романович родом з Попільнянщини. Як розповідає, у 1943-му 17-річним юнаком пішов добровольцем на фронт відвойовувати рідну землю у німецьких окупантів. Зокрема, брав участь у визвольних боях на Брусилівщині, Фастовщині Київської області. Після перемоги над фашистською Німеччиною був спрямований командуванням на війну з Японією, потім ще близько п’яти років служив у армії. На Малинщину потрапив у 1953-му за розподілом після закінчення юридичної школи, пізніше здобув вищу профільну освіту. Працював у прокуратурі. Став одним із кращих слідчих Житомирщини. Розкривав найскладніші кримінальні злочини, яких у повоєнні роки було чимало. — Під час роботи в органах, до речі, чоловік добре навчився фотографувати, бо ж, оглядаючи місце скоєння злочину, йому постійно доводилося робити криміналістичні знімки, — розповідає Зоя Леонтіївна. — Опісля фотозйомка стала його хобі. Ми разом проявляли плівки — для цього виділили окрему кімнату в будинку. У нас десятки альбомів, у яких зафіксовано все наше життя. Але Олег Романович не хотів зупинятися на досягнутому, прагнув випробувати свої сили у новому. У 1961-му влаштувався на паперову фабрику за рекомендацією головного технолога Лева Комаровського. Спершу працював юристконсультом, потім у плановому відділі, паралельно навчаючись на економіста у Київському інституті народного господарства. В 1966-му році призначений секретарем партійної організації фабрики, цю посаду обіймав 20 років. Також був головою ради ветеранів підприємства. — Я дуже хотів працювати за спеціальністю — захопився економікою, плануванням, — каже Олег Романович. — Але не судилося… Спершу думав, що став очільником парторганізації максимум на рік, але мені довірили цю роботу на значно довший час. Паперова десять років була на Дошці пошани ВДНГ Часто доводилося Олегу Наумцю спільно з фабричним керівництвом приймати вітчизняні та іноземні делегації (в Малин приїздили переймати досвід з Японії, Фінляндії, інших провідних країн світу), їздити у відрядження в Москву — столицю Радянського Союзу. — Малинська паперова фабрика десять років (дві п’ятирічки) була на всесоюзній дошці пошани у Москві на ВДНГ (Виставці досягнень народного господарства), — пригадує чоловік. — Наше підприємство було найкращим не лише у паперовій галузі нашої держави, а й всього світу. Адже випускали найтонший конденсаторний папір, щільністю п’ять мікрон — стопка з 200 аркушів була завтовшки міліметр… Розроблений він був, до речі, в нашій фабричній лабораторії. На конденсаторний папір був величезний попит, оскільки розвивалася радіотехнічна та електронна промисловість. Велика заслуга у розбудові паперової фабрики належить директору Володимиру Неманихіну, який працював у 1938-му, а потім у 1951-1977-их роках. Під його керівництвом підприємство наростило потужності, збільшивши чисельність папероробних машин з 4-х до 15-ти, та значно розширивши асортимент і обсяг випуску продукції. — Володимир Миколайович мав неабиякі організаторські здібності, вмів підбирати висококваліфіковані кадри, — каже далі Олег Романович. — Сам мав технічну освіту, замолоду здобувши у технікумі спеціальность технолога папероробної промисловості, а його підлеглі були кандидатами наук. Зокрема, Комаровський, Ткач, Мазур. На підприємстві була створена своя наукова школа. Фабрика виростила (підготувала) 17 головних інженерів та директорів, яких опісля спрямували на різні підприємства Радянського Союзу, у тому числі працював на паперовій наступник Неманихіна Ю.М. Приходько. Колектив об’єднував близько 3,5 тисяч працівників. — Він був унікальною людиною, про яку можна розповідати годинами, — додає дружина. — Мудрим, вимогливим і водночас простим, з почуттям гумору чоловіком. Не зважаючи на значні досягнення, не мав і краплі зверхності по відношенню до людей. Всіх знав по іменах. Будь-який робітник міг запросто зайти до нього в кабінет, щоб проконсультуватися, порадитися. Коли уранці Володимир Миколайович йшов на роботу, спершу обходив усі цехи, і тільки потім о восьмій годині заходив у адмінприміщення. Зараз мало таких керівників — справжніх господарів. А яким уважним він був по сусідству! Ми жили на одній вулиці, і Володимир Миколайович ніколи не проходив повз, не привітавшись, завжди знаходив добре слово, щоб підбадьорити, він підмічав все — нові квіти на обійсті, нову сукню. Вищі чиновники не дозволяли будувати профілакторій, але директор мудро обійшов заборони Повага директора до людей стала запорукою розбудови цілого фабричного мікрорайону — Володимир Миколайович добивався фінансування, щоб звести багатоквартирні будинки (у мікрорайоні паперовиків вперше в Малині побудували п’ятиповерхівки і з’явилася гаряча вода у квартирах), дитячий садок з басейном, табір у Візні, будинок культури, профілакторій для відпочинку сім’ями, водолікарню, два водосховища. — Він був будівельником в душі, мав величезні плани, які, на жаль, не усі вдалося реалізувати, — говорить Зоя Леонтіївна. — Мріяв забудувати Малин багатоквартирними будинками до залізничних колій, щоб коли приїздили іногородні з Києва — одразу були в захопленні від нашого міста. Також хотів звести у мікрорайоні паперовиків окремий пологовий будинок, спорткомплекс, технікум, проте не встиг. Але скільки перепон йому таки вдалося подолати! Приміром, вищі чиновники ніяк не погоджувалися на будівництво профілакторію, так він вибив кошти і розпочав по проєкту зводити конструкторське бюро, а вже згодом перевів його цільове спрямування, але добився свого — в закладі без відриву від виробництва оздоровлювалися безкоштовно працівники та їх близькі (путівку оплачував профком). Там були чудові фізіопроцедури, щотижня машиною привозили грязі з Куяльника. А яка теплиця була на території фабрики! Працівники цілорічно їли свіжі овочі в їдальні, де обіди коштувати копійки… Словом, ті часи і директор, який турбувався не лише про виробництво, а і про умови праці, побут, дозвілля сімей працівників, залишилися доброю згадкою у пам’яті малинчан. За значні заслуги В.М. Неманихін був відзначений званням Героя праці, орденами і медалями. Він — почесний громадянин Малина. На честь керівника паперової названа вулиця, де він жив (раніше була Клубною, Гамарника). Читайте також: Де на Житомирщині «найдорожчі» посадовці? Читайте також: На Житомирщині 13-річний підліток отримав ураження електричним струмом на залізничному мосту Що саме за настанову (крім історії фабрики) передали землякам в майбутнє паперовики під керівництвом В.М. Неманихіна, сподіваємось, дізнаємося детальніше під час відзначення 150-річного ювілею фабрики цьогорік. А тоді її, можливо, долучать до експонатів у музей фабрики. Виготовив капсулу, до речі, авторитетний працівник фабрики, керівник гуртка судномоделістів Юрій Дяченко. А на церемонії закладання послання була присутня і 10-річна онука Неманихіна — Марина, яка наразі мешкає у Києві. Щодо подружжя Наумців, вони у мирі та злагоді живуть разом 66 років поспіль, виростили доньку і сина, мають онуків. Зоя Леонтіївна викладала французьку мову у першій міській школі, по її стопах пішли 70-ат учениць, які теж обрали в житті вчительську стежку. І у поважному віці чоловік і дружина сповнені оптимізму та жаги до життя. Бажаємо їм здоров’я та щасливої долі їхнім рідним. Онук Олега Романовича і Зої Леонтіївни — Олег Юрійович, до речі, продовжує династію паперовиків — він, теж як і дідусь, працює на «Вайдманн-МПФ» — прямій «спадкоємиці» легендарної Малинської паперової фабрики. Ірина Романішена, «Малинські новини», Фейсбук Фото автора і з архіва Наумців Джерело: 0412.ua


Читайте також

Туристов на Мальдивах заставят платить налог на вылет из островов

Олена-Крiстiна Лебідь приголомшила зізнанням про жорстоке побиття: покинув на підлозі в калюжі крові

Не подужали 1.5 кілометра: будівництво ключової дороги в Києві затягнулося, місто застигло у заторах


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут