Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021Лютий 2021Березень 2021Квітень 2021Травень 2021Червень 2021
1234567891011121314151617181920
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
Українські новини |

Тетяна Петрівна ревно, з неймовірною повагою ставиться до знань, збиранню, вивченню та передачі яких присвячує всю себе – Олег Володарський (відео)

Вони не знали, що то є любити до загину

Не він один її любив,

віддавна Україну,

поети славили в піснях,

немов «красу-дівчину».

Від неї переймали сміх,

і жарти, і таночки,

її байки, немов квітки,

сплітали у віночки.

Той в ній давнину покохав,

той мрію молоденьку.

Він перший полюбив її,

як син кохає неньку.

Хоч би була вона стара,

сумна, змарніла, бідна,

для сина вірного вона

єдина, люба, рідна;

хоч би була вона сліпа,

каліка-недоріка, –

мов рана ятриться в ньому,

любов його велика.

Вкраїна бачила не раз,

як тії закоханці

надвечір забували все,

про що співали вранці,

і, взявши дар від неї, йшли

до іншої в гостину;

вони не знали, що то є

любити до загину.

Він перший за свою любов

тяжкі дістав кайдани,

але до скону їй служив

без зради, без омани.

Усе знесла й перемогла

його любові сила.

Того великого вогню

і смерть не погасила.

Леся Українка

Тетяна Пірус, завідувач навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського

Тетяна Петрівна Пірус. Суворий Вчитель. Вимогливий. Принциповий. Тетяна Петрівна ревно, з неймовірною повагою ставиться до знань, збиранню, вивченню та передачі яких присвячує всю себе. В усьому, що стосується справи її життя, для неї немає не важливих дрібниць, вона уважно та прискіпливо перевіряє навіть найменшу деталь.

Ось так і перед зйомками програми декілька разів перевіряли все, що потрапить в кадр, прибирали зайве, додавали необхідне, адже до важливих речей потрібно ставитися лише так і ніяк інакше. Нам так важливо нарешті почути голос наших предків, нашої крові.

А це можливо лише вивчаючи завіти та традиції давнини. Коли торкаєшся до генетичної спадщини нашої Нації важлива кожна деталь, адже кожна крихта цих знань надцінна для кожного українця. Я у своїй необізнаності вважав писанки святковою забавкою, розвагою, красивим звичаєм.

А зараз навпроти мене сиділа мудра, красива українська Берегиня і розповідала про це священне для нашої Нації дійство – писанкарство. І ця розповідь розкривала не просто глибину цієї прадавньої традиції, а створювала вікно вглиб віків, крізь яке можна було побачити наше минуле, відчути ту мудрість, гармонію із собою та світом, котрою сповнений цей дивовижний обряд.

Ось чому для того, щоб зберегти завіти давнини, щоб не втратити все це, торкаючись нашої генетичної культури, принципово та важливо дотримуватися правил, вимог, традицій і заборон. Орнаменти, символи, знаки, обряди – все це здавалося мені трохи навіть казковим і водночас набагато більш справжнім та потужним ніж все те, до чого ми звикли.

Для мене це стало одкровенням, зануренням у диво творіння, в якому так багато Творця, так багато душі. Писанкарство, лялькарство передавалося від серця до серця, водночас єднаючи серця. В цих обрядах та традиціях стільки турботи, любові та душі! Все це – відображення суті українства.

Війна навчила нас патріотизму і ми на щастя згадали про любов до України. Та чи всі з нас усвідомлюють – що таке Україна, котру усі ми так любимо? Усвідомлюють, наскільки це більше, глибинніше поняття, ніж просто територія, на якій ми живемо. Ми намагаємося рости вгору, не маючи коріння, прагнемо рухатися далі, не розуміючи звідки ми вийшли, робимо спроби будувати майбутнє, не знаючи, не усвідомлюючи свого минулого.

Нас не можна в цьому звинувачувати, адже віками репресивна, пропагандистська машина недобратнього народу винищувала в нас саму суть українства і, лише коли пролилася кров найкращих, в нас розплющилися очі на цю страшну правду. Страшна ціна прозріння. Страшний урок. Але ми мусимо вивчити його не тільки для себе, а й для того, щоб нашим дітям та онукам не довелося боронити від ворога рідну землю. І частиною цього уроку є усвідомлення нашої істинної історії, культури, традицій та звичаїв.

В цьому і є наступний етап еволюції українства – перехід від розгубленого, раптово пробудженого патріотизму до глибокого, усвідомленого націоналізму. Хтось пройде цей етап, вивчить цей урок, а хтось назавжди залишиться на узбіччі новітньої історії, спантеличений тим, що відбувається навколо.

Елементи традиційної українською культури сьогодні набирають популярності і їх можна зустріти будь-де. Та це лише початок нашого шляху до усвідомлення нашої генетичної інтелектуальності. Тетяна Петрівна Пірус, Наталія Шпак-Косаківська, Вікторія Ніколаєва – «Сповіді» цих дивовижних українок треба побачити хоча б для того, щоб усвідомити ту мудрість та глибину, котрою сповнені такі здавалося б прості речі й водночас усвідомити ту порожнечу, котра стоїть за сучасним, відірваним від традицій розумінням естетики та краси.

Чим більше я слухав Тетяну Петрівну, тим глибше усвідомлював, що уся розкіш, все те, що сучасний світ намагається нам видати за багатство – це лише спосіб сховати порожнечу в душах та сховатися самим від цієї порожнечі.

У нас, українців, генетично зовсім інший світогляд, інші цінності, інші переконання. Нам нав’язують штучні цілі, видають ціну за цінність, а нам настав час відродити справжні цінності, відчути справжніх себе.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Тетяна Пірус, завідувач навчально-наукової лабораторії з етнології Поділля Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського



Читайте також

20 червня: який сьогодні день, свято, прикмети, традиції, День ангела

День батька 2021: теплі привітання для найкращих тат у світі

На Буковині минулої доби завершили вакцинацію близько двохсот людей


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут