Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021Лютий 2021Березень 2021
12
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Українські новини |

Сонячний промінчик божої любові виблискував в очах отця Ореста, котрий зустрічав нас на порозі храму – Олег Володарський (відео)

Сонячний промінчик божої любові виблискував в очах отця Ореста, котрий зустрічав нас на порозі храму – Олег Володарський (відео)

 

Молитва про дарування перемоги над ворогами

Господи Боже наш, єдиний кріпкий і сильний у війні, Ти єдиний маєш владу оживляти і умертвляти. Ти тримаєш серця всіх у руці своїй. Ти сам даєш тому кому бажаєш кріпость і мужність. Ти в безнадійній ситуації даєш перемогу над ворогами, немічні руки кріпиш, а сильних серцем боязливими і немічними робиш. Ти руйнуєш розум гордих і мужність і зарозумілість їхню в малодушність й втечу обертаєш. Ти Аврааму з малою кількістю воїнів, коли він прикликав Тебе, дав перемогу над тими, що полонили Лота племінника його, і з великою здобиччю він вернувся з бою. Ти через Гедеона, який на силу Твою надівся, з трьомастами мужів сокрушив незліченне множество мідіянців, перестрашивши їх і у втечу обернув ворогів народу Твого Ізраїля. І руками Гедеона і трьохсот мужів його Ти сто двадцять тисяч Мідіянців побив. Ти Давиду, слузі Своєму, який в багатьох і тяжких війнах на Тебе уповав і від Тебе поміч просив, силу, і кріпость, і мужність, і перемогу дарував єси. Ти і нині, Всесильний, Преблагий і Всемилостивий Владико, поглянь на нас недостойних рабів Твоїх, що в смиренні й покаянні перед лице Твоєї Слави припадаєм, і Тебе самого, Єдиного, Істинного в Трійці Святій славимого Бога, вірою призиваємо, і від Тебе єдиного поміч й заступництво маємо. Подай благовірному народу нашому і христолюбивому воїнству його силу і кріпость, відвагу і серце мужнє супроти ворогам нашим, що зібралися розтерзати нас і святині наші, і погубити нас і віру правдиву нашу. У ворогів же ж наших вложи страх і трепет у серця їхні, і малодушними і безнадійними вчини їх, і під ноги наші їх скоро підкори, щоб побачили усі народи землі, що ми є людьми Твоїми, що Ти єси наш Спаситель і Ізбавитель з рук ворогів наших. Немає різниці, Тобі Богу Небесному, чи врятувати через велику чи мізерну кількість війська. Але Ти з Небес даруєш кріпость тим, що борються, за віру святу в Тебе і в закони Твої і за спасіння душ своїх. Ти бо єси кріпость і захист, і спасіння людям своїм, і Тобі славу віддаємо Отцю, і Сину і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Протоієрей Орест Шпак, капелан військової частини 3028 НГУ, настоятель храму св. Миколая Чудотворця Вінницько-Тульчинськоі єпархії ПЦУ (м. Калинівка, Вінницької області)

– Стосовно священників Московського патріархату, чимала частина з котрих відверто стала на бік російських окупантів: освячують зброю, ведуть антиукраїнську пропаганду, відмовляються відспівувати під час похоронів полеглих бійців, бо вони нібито «беруть участь у братовбивчій війні». Що скажете про таких «колег»?

– Як священик я не маю права нікого засуджувати. Справжню оцінку таким діям дасть Бог. Але як людина скажу, що це несправжні служителі церкви. Вони заробітчани, котрі дуже далекі від Господа. 2017 року у Станиці Луганській був випадок, коли московський піп пригостив військовослужбовців зефіром з отрутою. Не хочу казати, що священики із Московського патріархату всі поголовно зрадники і колаборанти. Але знаємо чимало просто кричущих випадків, коли люди в рясах катували українських військовополонених, ховали по своїх монастирях зброю та бойовиків, вели антиукраїнську агітацію, навіть відкрито моляться на портрет Путіна, який у них серед ікон. І це на території України, в церквах, які юридично належать Українській Православній Церкві. Тому цим людям слід визначитись: з ким вони і супроти кого. Проти України, яка бореться за свою незалежність, її армії та народу? Чи вони з Путіним, котрий вже 6 років п’є кров з України, та митрополитом Кирилом Гундяєвим, який освячує зброю, з якої вбивають українців? Тому потрібно робити вибір. Коли духовна особа носить на грудях хрест і не дотримується заповідей Господніх, то це великий гріх і велика спокуса для решти мирян, котрі думають: «А чому йому можна, а нам – ні?» Священик має бути бездоганним і зразковим не лише для своєї пастви, а й решти людства. Мені багато доводилось спілкуватись із пресвітерами-протестантами. В результаті ми доходили до однієї думки, що Бог один, але шляхів до Його пізнання багато. Крім цього, ми всі маємо право по-своєму дякувати Йому за Його милості. Головне, щоб це робилось від щирого серця, від душі. Скажу більше, у мене під час ротацій не було жодного випадку якихось розбіжностей з військовослужбовцями чи іншими пастирями або пресвітерами.

Джерело: http://vinnichina.info/2020/09/16/%d0%bf%d1%96%d0%b4-%d0%be%d0%b1%d1%81%d1%82%d1%80%d1%96%d0%bb%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%97%d1%81%d1%82%d1%96%d0%b2-%d0%bd%d0%b5-%d0%b1%d1%83%d0%b2%d0%b0%d1%94/

Я знову подумки повернувся до того храму, в котрому ми познайомилися з капеланом Орестом Шпаком. Пам’ятаю, того дня йшов дощ й першою прохолодою осінь давала відчути, що літо вже остаточно завершилось. Ми під’їхали до храму, на вході в який нас зустрічав отець Орест. Він уважно оглянув нас та запросив для «Сповіді».

А в стінах храму було тепло, тихо та затишно. Поки колеги налаштовували техніку, а герой програми налаштовувався на «Сповідь», я насолоджувався спокоєм, котрий дарує лише близькість до Бога, ікон та свічок.

Священик, котрий здатен глибинно аналізувати й не менш глибоко відчувати. Він однаково керується душею і розумом, та в ньому це настільки гармонічно поєднано, що не дає одному затьмарити інше. Це неймовірно надихає. Адже скільки людей, котрі живуть самою душею, ніби «без шкіри» і відчувають постійний біль, адже цей світ, котрий не завжди до нас милосердний, ранить нас в самісіньку душу. Буває й інша крайність, коли люди настільки заглиблюються в аналітику, що втрачають здатність відчувати, співчувати любити. І втратити цю гармонію, цей баланс часто набагато страшніше, ніж отримати фізичні вади.

Багато хто з нас допомагає та підтримує людей з фізичними вадами чи обмеженими фізичними можливостями, але майже ніхто не усвідомлює скільки посеред нас людей, скалічених зсередини. Саме тому для мене такою цінною була змога побачити, що щира Віра, молитва та любов до Бога й до ближнього здатна дарувати не лише дива фізичного зцілення, а й здатна зцілювати людину зсередини, допомагаючи захищати душу від болю розумом і оживляти розум почуттями душі.

Ми квапимося, поспішаємо, чогось досягаємо, щось втрачаємо. Усе це здається нам таким важливим та правильним… доки ми не переступаємо поріг храму, за яким на нас чекають дарована Господом та молитвою тиша й мудрі, спокійні, розуміючі очі священика. В цю мить ми раптом розгублено завмираємо, шоковані марністю всього того, що здавалося нам таким потрібним та бажаним там, де наша душа забуває про Бога. А через мить ніби видихаємо весь той баласт непотрібного мирського сміття, котрий день у день носимо в собі й усвідомлюємо, що нам нарешті не треба нікуди поспішати, адже ми саме встигли прийти туди, куди дійсно прагнули. Де нас заспокоїть, підтримає та навчить люблячий Небесний Батько.

Так і цього разу, сонячний промінчик божої любові виблискував в очах священика, котрий зустрічав нас на порозі храму. І йому не важливо, хто перед ним. Головне, що людина прийшла до Бога. Все інше другорядне. Помолитися, поговорити, розрадити, порадити, просто побути поруч, давши відчути, що ти не один чи з теплом привітати й відійти вбік, залишивши наодинці з Богом…

Такі прості речі, котрі змінюють долі. Це неможливо пояснити, можна лише відчути. Та на такі речі здатні лише ті, хто служить Господу і людям за велінням серця, для кого служіння Богу – це покликання, а не професія чи сан. Такі священики, як Орест Шпак, віддають кожному з нас часточку своєї душі. І саме покликання служити Богу й Україні привело його на допомогу нашим воїнам в такий складний для країни час.

Переконаний українець від колиски й до скону. Його не просто таким виховали, його таким народили. Це те, що передається з молоком матері. І це те, чого ми як Нація були позбавлені декілька поколінь поспіль. Це та прогалина у вихованні та формуванні Нації, котра останні 100 років давала змогу недобратньому ворогу відбирати в нас українство. Це той гріх, котрий, ховаючись від усіх, відмолювали наші дідусі й бабусі. Той гріх, котрий сьогодні кров’ю спокутують наші воїни.

В цьому затишному храмі на Поділлі я віднайшов для себе важливий фрагмент моєї життєвої мозаїки, крізь призму якого багато речей стали виглядати зовсім інакше. Які ж ми, українці, неймовірні! Кожен з нас надзвичайний, самобутній неймовірно потрібний Нації! Якби ми тільки навчилися слухати та чути один одного, єднатися й триматися купи! А там… якщо з нами Бог і Україна, то хто проти нас?!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми Протоієрей Орест Шпак, капелан військової частини 3028 НГУ, настоятель храму св. Миколая Чудотворця Вінницько-Тульчинськоі єпархії ПЦУ (м. Калинівка, Вінницької області)



Читайте також

В Ужгороді відкриють художню виставку Марини Чопей "Дріада"

Глава Євроради на Донбасі: Росія є частиною війни, а не посередником

Виривав з маминих рук: у Львові невідомий чоловік намагався викрасти 6-річну дівчинку біля школи


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут