Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021
Українські новини |

Рівненщина: Дерево майстра «слухається»

  Пересічний господар, коли в нього залишається обрізок дошки, шматок дерев’яної рейки чи фанери, відправляє їх на дрова. Для  Валерія Лобчука із селища Гоща, що на Рівненщині, таке марнотратство недопустиме. Він усьому знайде застосування, бо він майстер-деревообробник, працює з камінням, у нього вистачає хисту й на інші справи. Він і водій, і тракторист, і зварювальник, і коваль. Мурувати, штукатурити, бетонувати, обрізати дерева… Для нього це не проблема.  Народився Валерій Лобчук у Синьові, але фактично все своє життя мешкає в Гощі. Ще в шкільні роки він мріяв стати водієм. Уже в 12-річному віці юнак управляв батьковим «Газоном», буквально стоячи за його кермом. Польовими дорогами їздив так, що аж  пилюка здіймалась. .. Здобувши середню освіту, Валерій Лобчук вивчився на водія, тракториста-машиніста. Відтак кілька місяців працював трактористом у колгоспі с. Синьова. 1991 року 18-річного юнака призвали в армію. Два роки служби провів в Івано-Франківську. То був справжній гарт, який із юнака зробив сильного духом чоловіка. Після демобілізації 1993 року Валерій повернувся в Гощу. Оскільки в напіврозваленому колгоспі робити вже було нічого, то чоловік вирішив шукати щастя за кордоном. Кілька років гарував різноробочим на будовах у Польщі. Під час заробітчанства намагався не лише гроші заробити, а й навчитися всього, що тільки можна було. Тобто перебування за кордоном використовував з подвійною вигодою. Далі було повернення на малу батьківщину й спроба знайти себе тут. Утім, роботи до серця не знайшов, а за копійки душа майстра працювати вже не дозволяла. Тож коли 2004 року друзі запропонували йому їхати на заробітки в Росію, він погодився, не роздумуючи. Бо й роботу пропонували до душі та й гроші обіцяли чималі. Та хоч би яка була гостинна чужина, душа завжди тягнеться до рідного дому. Попрацювавши кілька років у Москві, Валерій Лобчук повернувся в Україну. Однак тут знову постала проблема з низькою оплатою праці. Тому чоловік вирішив ще раз зловити фортуну й вирушив у пошуках роботи до Києва. Разом із бригадою майстрів наш земляк зводив котеджі, так званим «новим українцям».  Звісно, за роки, що минули, пан Валерій встиг не лише попрацювати та світ побачити. На одному з поворотів життєвої дороги зустрілася йому добра, чуйна, хороша, красива дівчина Наталка. Побралися. Наталка подарувала Валерію двох синів -- Романа та Назара. Нині Роман опановує вже науку архітектора в одному з престижних вітчизняних вишів, а Назар поки що навчається в гімназії. До слова, в гімназійному саду стоїть двоповерховий дерев’яний будиночок. Навіть з дороги видно, що майстер уклав у роботу часточку своєї душі. Біля будиночку завжди людно, бавляться діти. Виявилося, що це одна з робіт Валерія Лобчука. У колекції пана Валерія чимало виробів із дерева: столи, стільчики, гойдалки, бесідки, дерев’яні ліжка та апі-будинки, різноманітні садові меблі для інтер’єру, рами для дзеркал та інші речі. Навіть дощечки для нарізання овочів, м’яса та риби і то сам майструє.  Втямивши, що Валерій Лобчук має золоті руки і що із купи дощок може змайструвати шикарну, модерну, ексклюзивну річ, по допомогу до майстра потягнулися родичі, друзі, знайомі. Нікому не відмовляє. І не тому, що вабить заробіток, а тому, що кожного разу, беручи до рук шматок дерева, він ніби говорить з ним, намагається відчути його душу, голос, тепло. У кожній речі,  виготовленій майстром, відчувається не просто рука вправного майстра-митця, а й частинка тепла його душі. -- Скільки часу я займаюся своїм хобі, вже й не пригадаю, -- зізнався Валерій Васильович. -- Але вважаю даремно прожитим день, якщо не маю можливості змайструвати із дерева щось красиве, потрібне, таке, чого більше ні в кого немає. Дехто вважає мене диваком. Але хіба можна назвати дивацтвом те, що щиро любиш? Олександр ФОРМАНЧУК.       Гоща  Рівненської області.


Читайте також

Діти української ведучої Яніни Соколової слухають "Дегенерата" Моргенштерна: "Це пздц"

Футбол: Євро-2020 може відбутися в одній країні

Moderna заявила про ефективність вакцини проти нових штамів коронавірусу


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут