Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020
Українські новини |

"Євробляхи" з гнилим оселедцем

1

Історія боротьби за доступне розмитнення автомобілів нагадує якийсь нескінченний латиноамериканський серіал. Здавалося б, усе просто. 1994 року до влади прийшов Леонід Кучма. Він зробив ставку на «крупну національну буржуазію», тобто на те, що зараз прийнято називати олігархатом. Саме з цією метою були введені драконівські обмеження на імпорт вживаних автомобілів з-за кордону. Якщо ще 1993 року кожен українець міг спокійно ввезти уживаний Volkswagen з Німеччини, то з приходом до влади Кучми йому це фактично заборонили. Ну, тобто ввезти можна було, але не старший за 10 років і дорожчий мінімум утричі від його німецької ціни.

Відтоді минуло багато років. «Кучмізм» як явище вважається чимось негативним і давно минулим. Однак обмеження на імпорт вживаних автомобілів з Європи і далі діють. Вони змінюються, але суть залишається тою самою: дешевий кільканадцятирічний автомобіль стає дуже дорогим одразу ж при спробі поставити його на українську реєстрацію. Робиться це не заради якоїсь вигоди для держави або її бюджету: це потрібно тільки для невеликої кількості підприємців, які ввозять іноземні автомобілі в обхід акцизу, а саме у вигляді напівфабрикатів, які вже в Україні збирають докупи.

Як і в будь-якій подібній схемі, заради мільйонних прибутків окремих підприємців держава недоотримує мільярдів. Рівень автомобілізації в Україні удвічі нижчий, ніж навіть у компактній велосипедній Голландії. Це означає, що держава недоотримує величезні надходження від податку, що входить до ціни пального. Не створюються нові робочі місця в автомобільній інфраструктурі – на заправках, у станціях технічного обслуговування, придорожніх кав'ярнях тощо. Крім того, величезні кошти не надходять до держбюджету через те, що низький рівень автомобілізації означає нижчу мобільність населення, особливо у провінції. А нижча мобільність – нижча й підприємницька активність, і купівельна спроможність, і сплата податків.

Хочеться також нагадати тим, хто дуже турбується про розвиток української мови: низька мобільність україномовного населення центрально- і західноукраїнської провінції б'є, зокрема, й по мовній ситуації в державі. Банально: 18-річний україномовний провінціал має менші можливості подорожувати, ніж його великоміський російськомовний одноліток. Але як вдалося змусити суспільство змиритися з такою несправедливістю?

Особливо цікаво відзначити, як діють лобісти високих ставок розмитнення автомобілів в інформаційному середовищі. Гадаю, в Україні немає людей, які не розуміють, що дороге розмитнення автомобілів – це прикриття корупційних схем. За опитуванням 2018 року, 62% українців заявили, що розмитнення має бути дешевшим. Напевне, саме з цього моменту почалася добре продумана інформаційна кампанія проти вимог доступного розмитнення.

Річ у тім, що основною суспільною категорією, яка домагалася доступного розмитнення, були власники автомобілів на європейській реєстрації, які завозили такі автомобілі в Україну, користуючись численними «дірками» в законодавстві. Проти них розпочали класичну кампанію методом «гнилого оселедця». Він полягає в тому, щоб, грубо кажучи, обмазати протестувальників цим самим зіпсованим оселедцем, аби порядні люди соромилися стояти поруч з таким смородом.

Для початку, їх обізвали терміном «євробляхери». Потім звинуватили в тому, що вони буцімто масово тікають з місця дорожньо-транспортних пригод, залишаючи автомобіль на іноземних номерах. Мовляв, поліція у такій ситуації не може визначити, хто сидів за кермом. І для доповнення образу так званих «євробляхерів» позиціонували як жлобів, які не хочуть платити податки (що саме по собі досить дивно, адже вся боротьба полягає в тому, щоб встановити податки на тому рівні, на якому зможе заплатити кожен, а зовсім не за те, щоб податки було зручно не платити).

Така тактика виявилася досить успішною. Хоча суспільство розуміє, що нинішні ставки розмитнення автомобілів є корупційними, на протести виходить лише кілька сотень людей. Остання акція під Верховною Радою 2 вересня цього року показала комунікаційний провал організаторів протесту. Голова парламентського комітету Данило Гетьманцев («Слуга народу») вчергове повторив безглуздий аргумент Южаніної (Блок Петра Порошенка, він же «Європейська Солідарність»): мовляв, доступне розмитнення принесе збитки бюджету. Ну, тобто можливість 1000 українців заплатити до бюджету по 500 євро – це гірше, ніж коли 100 українців заплатять до бюджету по 2000 євро. На цьому наразі все.

У наступних серіях цього серіалу ми зможемо побачити, чи зможе суспільство досягти перемоги у цій нібито маленькій, але насправді важливій боротьбі. Хочу насамкінець порадити читачам не піддаватися на примітивні маніпуляції, які зображують боротьбу людей за свої економічні права та інтереси як щось недостатньо шляхетне і патріотичне. Саме у такій боротьбі і формується здорове громадянське суспільство, здатне змінити державу на краще.

Джерело:24UA


Читайте також

Як стати багатим і щасливим. Інтерв'ю Бацман із британським бізнесменом Мюрреєм. Трансляція

Хотів вилити душу: під Запоріжжям чоловік надзвонював СБУ і вимагав спілкування

Каратистка зі Львова поклала на лопатки всю Європу - Джекі Чан у спідниці


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут