Додати новину
123ru.net временно располагается в домене ru24.net
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020
1234567
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Українські новини |

Між молотом та ковадлом: журналіст ТСН розповів про нестерпний біль через важку хворобу


            Між молотом та ковадлом: журналіст ТСН розповів про нестерпний біль через важку хворобу
Коли мені було десь 10-11 років, батько взяв мене з собою до своїх товаришів додому переписувати музику. Deep Purple, Queen, Led Zeppelin та інших "монстрів року" вони перезаписували з CD-дисків на звичайні касети – таке собі "побутове піратство" кінця 90-х... Процес запису розтягнувся на цілий день, і я, малий, на відміну від старших дуже швидко втратив цікавість до усіх цих гітарних програшів, соло на барабанах та інших "стейрвей ту хевен". Знудившись остаточно, я витягнув з книжної полиці навмання щось доволі товсте та почав читати. Зараз я вже не пригадаю ані автора книжки, ані приблизного сюжету – лише пам’ятаю, що це був роман жахів, доволі міцно написаний – настільки, що коли пізно увечері процес перезапису десятків альбомів у старших закінчився, я якраз перегорнув останню сторінку книжки. На жаль, я так і не запам’ятав автора (Кінг? Кунц? Баркер?), зате прекрасно пам’ятаю початок роману: головний герой їде пустельним американським шосе та грає сам з собою в невеселу гру – перераховує речі, заради яких йому ще є сенс лишатись живим. Мексиканська їжа. Супербоул. Пісні Леонарда Коена. Шум океану. Список у книзі продовжувався ще чимось, але і цього я не запам’ятав. Єдине що лишилось - відтоді час від часу я сам граю з собою в цю невеселу гру. З віком на власний подив виявилось, що список за двадцять років не сильно змінився. Мабуть, так і є – ми, наші смаки формуються до 20-річного віку, потім лиш іноді доповнюючись новими враженнями (або гірким досвідом). Залишається та сама мексиканська кухня, дербі "Динамо-Шахтар" та платівки гурту Death in Rome. З віком – це якщо пощастить – додасться почуття (взаємної) дружби. Якщо пощастить ще більше – почуття (взаємного) кохання. Тоді, зрештою, здається, що ти виграв у долі в цю невеселу гру. Утім, увесь цей список інколи може здаватись маловажливим, коли приходить біль. Біль фізична, настільки сильна, що єдине чого хочеш – аби вона нарешті припинилась, без різниці яким чином і якою ціною. Уперше я відчув це навесні 2017-го року – коли якимось чином мені вистачило сил самотужки приїхати на МРТ легень в приватну клініку за кермом власного авто, а вже звідти в обласну лікарню мене везли напівживого лікарі. До того моменту я вже не спав понад тиждень – сильні болі в спині просто зводили з розуму, і ніщо не допомагало їх зменшити. Вже пізніше, коли мене перевели в Інститут Раку та поставили діагноз – рак нижньої третини стравоходу та перфорація стравоходу – біль став моїм постійним супутником. Поки лікарі збирали консиліуми і радились, як мене лікувати, мене з розуму зводив біль в спині. Особливо сильним він ставав надвечір кожного дня. Попри солідну дозу знеболювального, спина починала боліти, як тільки медсестри закінчували свій обхід. Через сильний, просто пекельний біль я не міг спати, не міг сидіти, не міг лежати – просто змінював позу щохвилини і чекав, поки настане ранок. Лише тоді, десь годині о шостій, біль потрохи відступав, і лиш я збирався хоч трохи зімкнути очі, починався обхід та медичні процедури. Таким чином я прожив два місяці, аж поки мені не зробили операцію, вирізавши чималий шмат мене разом з пухлиною. Потім прийшов інший біль, післяопераційний, не менш сильний, місцями більш неприємний, але він ніс надію, що усе позаду, що те, що не вбило, зробить тебе сильнішим. Насправді, ні. Сильнішим я не став точно. А от біль, програвши тоді, тріумфально повернувся через три роки. І точно як тоді – нічого не може його зменшити, звужуючи список у грі "Заради чого тобі лишатись живим?" до одного пункту: "Заради того, аби біль пішов". На початку цього року в мене діагностували рецидив – новоутворення навколо черевного стовпа, яке лікарі не схиляються оперувати, натомість цілий місяць радіотерапії та "хімії" зупинив ріст, але не зменшив розмір самого новоутворення. Насправді, спина ж почала боліти ще навесні минулого року. Біль невпинно, але потрохи переходив з розряду "маленької неприємності" в "постійну докучливу проблему". Спочатку допомагали звичайні знеболювальні, щоправда, недовго. Взимку впоратись з болями допомагав рецептурний препарат "Налбуфін" – зрештою, організм звик і до нього. Коли кількість уколів сягнула 10 на добу (за "норми" 1 раз не більше трьох днів поспіль), довелось перейти на "Трамадол". Біль, щоправда, легшим майже не став. Оскільки усі обстеження неодноразово показували, що спина "чиста", лікарі в більшості схиляються до того, що новоутворення тисне на нервові закінчення в спині, змушуючи спину боліти так сильно. З одного боку, відсутність новоутворень в спині - хороший знак, з іншого, єдиний спосіб поки що жити далі – це постійно знеболюватись. Отже, що означає "постійно знеболюватись"? В роки моєї молодості назва "трамадол" викликала приховані "обізнані" посмішки на губах у "тих, хто в темі". Взяти "трам" можна було майже в будь-якій аптеці, і закидувались ним чимало однолітків – хтось кидав це з часом, хтось серйозно сідав на опіати, з часом переходячи на щось серйозніше. Тоді історія з "захопленням" трамадолом пройшла повз мене, хто знав, що мені примусово доведеться ковтати його через двадцять років? Життя, можливо ти не маєш почуття справедливості, але почуття гумору – маєш точно. Отже, постійно знеболюватись – це кожні три години, за розкладом, суворішим за армійський, приймати вищезазначені медикаменти. Забув – готуйся до шаленого приступу болю. Трохи просрочив, на годину, на пів – готуйся до шаленого приступу болю. Прокидаєшся зранку – від шаленого болю в спині. Надолужуєш те, що не прийняв вночі і чекаєш, поки перестане боліти хоч трохи. Лише тоді можеш встати. І лиш тільки спробуй забути про наступне приймання ліків – готуйся до приступу болю. Окрім постійного болю, трамадол приносить в життя ще й купу своїх "побічних". Постійно хочеться спати: з часом тримати себе бадьорим стає дедалі важче. Засинаєш сидячи на стільці. Засинаєш сидячи в кріслі авто. Стоячи в душі. Варто дістатись дивану – засинаєш майже миттєво. Втрачається гострота думок, майже одразу. Сформулювати складне речення чи висловити думку стає складним викликом. Фізична витривалість – на нулі. Задишка від "прогулянки" в 10 метрів зі спальні на кухню. Вийти в магазин – неабиякий челендж. Прогулянка перед сном – відмовити, краще одразу сон. Все це, як густе тісто, скочується в постійну сонну апатію – проте лиш до того моменту, як знову не заболить спина. От тоді повертається бадьорість. Багато чого під час такого режиму життя, звісно, змінюється. Сама якість життя в рази падає. Речі, які раніше здавались непомітними та необов’язковими – або взагалі не помічались – тепер здаються невимовною розкішшю. Те, чого не можу собі дозволити зараз – втратою, яку вже не повернеш. Події в житті країни, масштабні та бентежні, ті, від яких залежить життя усіх нас і які завжди були в центрі уваги, як журналіста – тепер відійшли кудись на задні плани, особливо коли новий спазм прокочується м’язами від плечей до нирок. Постійно згадується прислів’я: "Якщо у кішки болить зуб, наступіть їй на хвіст – і вона точно забуде про зубний біль". Постійно доводиться відганяти його від себе, хоч воно і крутиться в голові. Як і невесела гра: у проміжках між спазмами нервово шукаєш, а що саме тебе стримує та примушує терпіти оці болі постійно? Цей список поволі, але все ж зменшується. І тепер єдине, що варто – втримати хоча б те, що в цьому списку залишилось зараз. Реквізити для допомоги:  картка Приватбанку 5167 9856 6001 5389 Тудан Олег Васильович


Читайте також

У Польщі біля залізничної колії у кущах знайшли рештки українця у стані розкладання

В поїзді "Рівне-Миколаїв" п'яний пасажир розбив вікно і погрожував іншим пасажирам ножем

Білорус увімкнув на концерті пісню Цоя та потрапив за ґрати


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут