Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020
123
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
Українські новини |

«Якби була можливість повернутися назад і знову обирати, пішов би тим самим шляхом...»

«Якби була можливість повернутися назад  і знову обирати, пішов би тим самим шляхом...»
Роману — 25. Невдовзі він відзначатиме 5-ліття служби у нашій 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. За ці 5 років молодий офіцер пройшов шлях від командира взводу, командування яким прийняв одразу після випуску із львівської Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, до заступника командира одного з механізованих підрозділів нашої князівської бригади, того самого, де 5 років тому починав військовий і воєнний шлях. — Найцікавіше в цій історії, напевно, те, що мій командир роти у 2015-му — і нині мій командир, у якого я — заступник, — усміхається Роман. — І стільки всього пригадується за ці роки, за ці фронтові 5 літ... І Мар’їнка, де командував взводом і де тривали щоденні жорстокі бої, після кожного з яких щоранку і щовечора я дякував своїм хлопцям за те, що вистояли. І те, як було непросто, коли прийняв на себе командування ротою. І маріупольський напрямок, і те, як одного разу ми з командиром роти попрямували до моря: ті півгодини купання і відпочинку стали справжньою віддушиною після шаленої спеки — і фронтової, і температурної. Навіть нині із командиром підрозділу із задоволенням пригадуємо цей момент. Взагалі моментів, які хочеться згадувати, безліч. Бо, попри свої жорстокість і жах, війна звела кожного з нас із величезною кількістю чудових людей, дала нових друзів, які, напевно, навіть більше, ніж друзі... З особливою вдячністю згадую хлопців зі свого підрозділу, призваних під час 4-ї хвилі мобілізації. З багатьма з них, а більшість демобілізувалися й повернулися до мирного життя, підтримую зв’язок. Часто згадуємо все, що довелося пережити. І знаєте, бої, втрати — все це не забувається. Але говорити намагаємося про наш колектив, про приємне, про те, що на тому чи іншому фронтовому напрямку, на тих чи інших позиціях давало сили жити, воювати і вистояти. За 5 років війни у найгарячіших точках на сході 25-літній капітан отримав  той життєвий і фронтовий досвід, який не примариться більшості 50-літніх. Утім, каже сам Роман, чимало з цього досвіду побажав би хіба ворогу... Попри це, свідомий того, що якби мав можливість обирати заново, не звернув би з уже обраного шляху. — Після закінчення гімназії подав документи на вступ до кількох вишів, зокрема й до Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, де конкурс на одне місце був просто шалений, — пригадує Роман. — А тому мусив докласти максимум зусиль, розумових, моральних, фізичних, щоб стати курсантом академії. Тож коли довідався про те, що вступив не тільки до академії, а й до інших навчальних закладів, особливо не роздумуючи, обрав першу. Повністю підтримали мій вибір і заохочували до нього батьки, які хотіли бачити сина військовим. Це було 2011 року. А 2014-го, коли почалася війна і коли вони зрозуміли, що на мене чекає через рік, після випуску... А я казав тоді і кажу зараз: якби була можливість повернутися назад і знову обирати, пішов би тим самим шляхом. Бо роблю те, що мушу, і пишаюся тим, що роблю... Тим, чого досяг у житті, завдячую передусім своїм батькам, своїй родині, друзям і тим офіцерам та побратимам, з якими звела війна: впродовж 5 років вони підтримували мене словом, порадою, настановою, ділом. Таке не забувається. Чимало з того, чого свого часу навчився у командира роти, командира батальйону, бойових побратимів, передаю молодим хлопцям. Основне завдання для них — щоразу живими й здоровими повертати додому особовий склад, повертатися самим заради тих, кого любимо, і заради тих, хто любить нас... Над життям і війною 25-річний капітан розмірковує з непритаманною для його віку мудрістю. Каже, війна багатьох змінила не тільки зовні, а й внутрішньо, змусила по-іншому дивитися на світ, навчила цінувати справді цінне і, як не дивно, зробила людянішими і добрішими. — Зміни в собі оцінювати важко, — каже співрозмовник. — Та змінився однозначно. Чи на краще, судити не мені. Дослухаюся до думки інших. Напевне знаю тільки те, що батьки пишаються мною. І це, повірте, дорогого варте... Як буде далі, час покаже, єдине, що знаю точно, — не звертатиму з наміченого шляху і намагатимусь не втомлюватися працювати над собою. Бо впевнений, саме ця праця — найважча і найрезультативніша. До слова, Роман чудово грає на гітарі, катається на сноуборді, любить риболовлю і покопирсатися в машині. Свого часу вчився серфінгу, а нині вчиться гри на фортепіано, каже, опанувати музичний інструмент — давня мрія... На запитання, як на все вистачає часу, відповідає: час знайдеться, було б бажання і не було лінощів. — Не варто боятися пробувати щось нове, з нового досвіду, з випробувань себе самого складається життя. Воно минає швидко, й одне із основних завдань для кожного з нас — щоб, коли настане час, було про що згадати. А ще — навчитися жити, допомагаючи одне одному. Фото прес-служби 14-ї окремої механізованої  бригади імені князя Романа Великого. Р. S. У нашій 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого служить двоюрідний брат Романа — Павло. Різниця між хлопцями — лише півтора року. Та саме на старшого рівнявся молодший, коли обирав шлях військового офіцера, і став ще одним славним представником славного роду у нашій князівській бригаді. Втім, це вже інша історія...


Читайте також

Законопроекти у сфері енергетики проходитимуть обов'язкову експертизу Європейської Комісії

Світу загрожує голод - в ООН налякали неприємними прогнозами

Пасажирський потяг установив рекорд


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут