Додати новину
Sponsored
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015
Жовтень 2015
Листопад 2015
Грудень 2015
Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017
Лютий 2017
Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017
Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020
12345678910111213141516171819
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Українські новини |

Український агент у тилу ворога, російські паспорти та спецоперації СБУ: як минув 2019-й на окупованому Донбасі

2

            Український агент у тилу ворога, російські паспорти та спецоперації СБУ: як минув 2019-й на окупованому Донбасі
Уже шостий рік на сході України триває гаряча війна із щоденними обстрілами. Незважаючи на те, що лінія фронту фактично вже зафіксувалась та не змінюється від 2015 року, окопна війна продовжується. Через це страждають не лише українські військові, але й цивільне населення, яке проживає біля лінії зіткнення. Шостий рік Росія утримує окупаційні адміністрації на непідконтрольному Донбасі. "Л/ДНР" намагаються щороку створювати для місцевих ілюзії державності, розповідаючи міфи про стабільний розвиток молодих "республік", роздаючи свої "паспорти", ухвалюючи якісь власні "закони". Однак їх досі не визнала жодна країна світу, та й сама Росія неодноразово наголошувала – окупований Донбас має увійти до складу України, але на певних умовах. Це свідчить про те, що Москва аж ніяк не планує приєднувати "республіки" до свого складу, утворивши такий проросійський анклав на території України та зберігши на нього свій вплив. Водночас, Україна не полишає спроб домогтися припинення війни та реінтеграції окупованого Донбасу політично-дипломатичним шляхом. Було оновлено склад української делегації на перемовинах у Мінську, а також відновлено роботу у "нормандському" форматі на найвищому рівні, чого не було понад три роки. ТСН.ua вирішив згадати, як минув 2019 рік на фронті та окупованому Донбасі. Жертви війни Унаслідок бойових дій на Донбасі 2019 року загинуло щонайменше 110 українських військових. Незважаючи на те, що протягом року було оголошено три перемир’я, які так і не стали всеохопними та безстроковими. Вони тримались кілька днів, або навіть тижнів із поодинокими пострілами, однак через деякий час масштаби обстрілів українських позицій лише зростали. Найбільшими за втратами для України став квітень, коли загинуло 15 бійців Збройних сил. 14 загиблих було у квітні, а 13 – у вересні. Найменше загиблих в українській армії було в січні 2019 року – тоді від отриманих на війні поранень загинуло троє військових. Не оминула війна також і цивільне населення, яке проживає у зоні бойових дій. За даними ОБСЄ, 2019 року загинуло щонайменше 18 цивільних по обидва боки лінії розмежування. Водночас, ще близько 127 отримали поранення. В організації зазначають, що цього року була найнижча смертність серед цивільного населення за весь період війни на Донбасі. Ймовірно, ОБСЄ поки не врахували загибель 19 цивільного у Мар’їнці, які підстрелили російські найманці. Серед загиблих цього року опинилися такі відомі захисники, як народний герой України, оборонець Донецького аеропорту, який 4 рази отримував поранення на Донбасі, Олександр Колодяжний та відома волонтерка і кулеметниця Яна Червона. Також втрат зазнали і елітні українські військові підрозділи – у липні загинув боєць полку спеціального призначення Сил спеціальних операцій Богдан Бігус, а у вересні – Максим Кондратюк. Обидва підірвались на вибухових пристроях у сірій зоні, ймовірно, після виконання спеціальних завдань у тилу ворога. На початку грудня стало відомо про загибель двох спецпризначенців із Центру спеціальних операцій СБУ "Альфа" - одного з найбільш засекречених українських підрозділів. Дмитро Каплунов та Денис Волочаєв підірвались на міні після проведеної операції у тилу противника. За неофіційною інформацією, обидва були снайперами. Тіло Каплунова українські військові були змушені лишити на боці бойовиків. Лише 7 грудня, майже через тиждень після загибелі, бойовики передали Україні тіло загиблого військового. Також 2019 року на фронті загинув уже третій командир бригади ЗСУ. Удень 12 листопада під час обходження передових позицій на вибуховому пристрої підірвався комбриг 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, полковник Євген Коростельов. Тиждень лікарі боролись за його життя, однак уночі проти 19 листопада він помер від отриманих поранень. Доля полонених Від самого початку року Україна продовжила боротися за долю засуджених та полонених осіб на окупованому Донбасі. Питання обміну полоненими навіть не порушувалось, оскільки Росія чекала результатів президентських виборів в Україні. Однак бойовики погоджувались віддавати Україні засуджених до 2014 року, які продовжували відбувати покарання у колоніях на окупованій території. Від грудня 2018 року і майже щомісяця омбудсменка Людмила Денісова їздила на лінію фронту аби забрати засуджених українців, які виявили бажання продовжувати відбувати покарання на підконтрольній українському уряду території. Кілька з них після передачі одразу ж вийшли на свободу, оскільки у них завершився термін ув’язнення. За словами Денісової, за весь цей період бойовики передали Україні 386 засуджених, з яких 105 вже були відпущені на волю. Після відновлення роботи Тристоронньої контактної групи у Мінську у червні, коли новий президент Володимир Зеленський вже заступив на посаду, питання обміну полоненими одразу ж вийшло на перший план. Зокрема, протягом літа були напрацьовані певні домовленості щодо кількості обмінюваних осіб. Це все відбувалось зважаючи на те, що 22 травня ціла вантажівка із 8 бійцями Збройних сил України заїхала на підконтрольну бойовиками територію, де військових було взято у полон. Наприкінці червня один із лідерів "Опозиційної платформи – За життя" Віктор Медведчук, якого після приходу Зеленського було усунуто від проведення перемовин про обмін полоненими, провів зустріч із ватажками бойовиків у Мінську. Там він домовився про звільнення чотирьох українських полонених - Дмитра Великого, Якова Веремейчика, Максима Горяїнова та Едуарда Міхєєва. Усіх їх було передано Медведчуку у тій же білоруський столиці. Водночас, восени питання обміну полоненими знову було поставлене на паузу. Сторони чекали зустрічі лідерів "нормандської" четвірки. На ній було домовлено про необхідність проведення обміну "всіх на всіх" до кінця 2019 року, згодом, через проблеми із складанням списків, це було змінено на "всіх встановлених на всіх встановлених". Після "нормандського" саміту у Мінську мали погодити дату та списки, однак цього не сталося. За даними ЗМІ, перемовини були зірвані представниками "ЛНР" безпосередньо на засіданні ТКГ, а російські медіа повідомили, що десятки полонених, яких хотіли забрати бойовики, відмовляються від обміну. Зрештою для завершення обміну до кінця року було проведено додаткову відеоконференцію для погодження усіх деталей. Як повідомила представниця України у гуманітарній підгрупі Валерія Лутковська, бойовики передадуть України понад 70 полонених. За даними ЗМІ, обмін має відбутися 29 грудня. Розведення військ 2019 року відбулося перше успішне розведення військ на трьох ділянках фронту. Українські військові та бойовики дзеркально відійшли від своїх позицій на 1 кілометр біля Станиці Луганської, Золотого та Петрівського. Першою була Станиця, де розведення почалось наприкінці червня. Зокрема, військові демонтували свої блокпости по обидва боки зруйнованого мосту через річку Сіверський Донець, де розташоване єдине у Луганській області КПВВ. Після цього Україна розпочала ремонт цього мосту для зручності пересування громадян. Наприкінці листопада міст було урочисто відкрито. Водночас, з протилежного боку моста досі перебувають люди у військовій формі із написом СЦКК, але без зброї. СЦКК був утворений між Україною та Росією, однак РФ повністю вийшла з цього центру в односторонньому порядку. Відповідно, наразі в СЦКК, окрім української сторони, нікого немає, зокрема і жодних представників бойовиків. У Петрівському розведення відбувалось у чистому полі, а тому значних проблем із ним не було. Воно стало останнім і було проведене на початку листопада. Найтяжче було із розведенням військ у Золотому, оскільки внаслідок цього селище Катеринівка опинялось між позиціями бойовиків і українських військових. До Золотого приїхали українські добровольці, які заявили, що не покинуть місто після розведення військ. Зрештою до них навіть приїжджав президент, де його суперечка із ветеранами стала відомою фразою "Я не лох". Однак у Золотому розведення також відбулося, а безпеку у Катеринівці забезпечують підрозділи Нацполіції та Нацгвардії. До кінця року офіційне командування ООС не повідомляло про зриви або обстріли в районах розведення. Нові кадри Після приходу до влади Володимира Зеленського в Україні відбулись масштабні кадрові зміни. Не оминуло це питання і фронту, а також питання врегулювання ситуації на Донбасі. Варто зазначати, що свій перший візит на посаді президента Зеленський здійснив на фронт, де відвідав українських бійців на передовій.   Одним із найперших указів Зеленського стало звільнення очільника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка. Замість нього новим головнокомандувачем став генерал-лейтенант Збройних сил Руслан Хомчак. На початку серпня Зеленський продовжив ротації у найвищому керівництві ЗСУ. Зокрема, новим командувачем ООС став Володимир Кравченко, який до того очолював оперативне командування "Північ". Олександр Сирський, який командував ООС, став командувачем Сухопутних військ України. Також було оновлено і склад Тристоронньої контактної групи у Мінську. Очолювати її знову доручили другому президенту Леоніду Кучмі. Гуманітарну підгрупу у ТКГ з боку України представляє колишня омбудсменка Валерія Лутковська, безпекову – заступник командувача ООС Богдан Бондар. Керувати політичною підгрупою спочатку було призначено Романа Безсмертного, однак за два місяці його було увільнено від цих обов'язків. Причиною цього могли стати його висловлювання після зриву перемир’я у серпні про те, що Україна повинна припини участь і Мінських перемовинах. Зрештою, на його посаду було призначено колишнього заступника голови КМДА, юриста Олексія Резнікова. Ще одною несподіванкою від Зеленського було формальне призначення так званих уповноважених щодо реінтеграції Донбасу. Окупованою Луганською областю почав займатися депутат-мажоритарник від "Слуги народу", який здобув єдиний мандат для цієї партії на округах Донбасу, Максим Ткаченко. А от Донецькою – відомий актор, гуморист, а також продюсер та телеведучий Сергій Сивохо. Обидва вони отримали статус радників секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу. Наостанок, перед "нормандським" самітом у грудні, у Зеленського озвучили нову ідею про реформатування перемовин у Мінську. Зокрема українська сторона запропонувала ввести до ТКГ переселенців із окупованого Донбасу. Наразі до практичних кроків реалізації цієї ідеї не дійшло. Життя в окупації Напередодні президентських виборів в Україні президент Росії Володимир Путін зробив те, про що говорили ЗМІ від початку 2019 року – видав указ про спрощене надання російських паспортів окупованому Донбасу. Для цього у Ростовській області було створено спеціальні центри, а в "республіках" відкрили органи, до яких місцеві займали черги, аби спочатку отримати "паспорти" "Л/ДНР", а згодом подати заявки на отримання російського паспорту. Через деякий час Путін розширив межі такої паспортизації на всю Донецьку та Луганську області. Євросоюз та США розкритикували таке рішення російського президента та заявили про невизнання цих паспортів. На початку жовтня бойовики "Л/ДНР" вирішили провести свій власний перепис населення на окупованих територіях. Тривав він до 14 жовтня. Формальною причиною було названо те, що окупаційні адміністрації начебто хотіли мати дані для "фінансових розрахунків". Однак експерти зазначають, що такий крок може свідчити про підготовку до місцевих виборів на Донбасі, адже таким чином бойовики можуть значно збільшити дані про кількість населення, умовний виборчий реєстр, а потім зайнятися масштабними фальсифікаціями для легітимізації власних ватажків. Про ще одне нововведення наприкінці року заявив і ватажок "ДНР" Денис Пушилін. Незважаючи на і так скрутне становище української мови на окупованому Донбасі, вона все одно залишалась так званою "державною" на рівні із російською. Однак Пушилін озвучив ідею викреслити українську мову із "конституції" "ДНР". Він також закликав внести зміни у "закон Про освіту", який діє на території "ДНР". Ватажок бойовиків прагне зберегти норму про обов'язкове вивчення російської мови, а натомість українську будуть викладати "з урахуванням побажань батьків і можливостей освітньої організації". Однак навіть у Росії не надто задоволені російською окупацією Донбасу, а ставлення до місцевих бойовиків у росіян у більшості негативне. Це яскраво продемонстрували протести у столиці Калмикії Елісті. Наприкінці вересня бойовика Дмитра Трапезніков, який певний час очолював "ДНР" після вбивства Олександра Захарченка, а до того був так званим "віцепрем’єром", призначили мером цього російського міста. Після такого рішення у Елісті місцеві почали виходити на протести. Трапезнікова називали "чужинцем", а один із мітингувальників взагалі заговорив українською. "Ви зневажали українську мову, ви знищували українську мову на Донбасі. Ви приїхали до Елісти в Калмикію, щоб знищувати калмицьку мову? Ви поважаєте калмицьку мову?". Зрештою, станом на кінець 2019 року Трапезніков продовжує очолювати російське місто. Водночас, Зеленський після приходу до владу публічно оголосив про намагання здійснити низку гуманітарних кроків для окупованого Донбасу. Одним із таких кроків стало спрощення для людей переходу через КПВВ на Сході. Було спрощено процедуру перетину лінії розмежування для осіб, які не досягли 16-річного віку. Відтепер діти зможуть перетинати лінію розмежування у супроводі усиновителів або наявності свідоцтва про народження. Також уряд розширив перелік документів, завдяки яким можна буде встановити особу. Так, додається тимчасова посвідка під час оформлення українського і закордонного паспортів.  Крім того, спрощено процедуру переміщення товарів через лінію розмежування фізичними особами. За інформацією МінТОТ, скасоване таке визначення, як "ручна поклажа". Повернення до України На початку березня стало відомо про те, що місцева "героїня" для бойовиків Світлана Дрюк із позивним "Вітерець" перейшла на український бік. З окупованої території її виводили українські контррозвідники разом із сином жінки. Дрюк для бойовиків "Л/ДНР" була місцевим символом та навіть стала прототипом місцевого пропагандистського фільму. Феноменальна пам'ять і працездатність швидко піднімали її кар'єрними сходами в підрозділах найманців. Командні посади в реактивному дивізіоні під час штурму Дебальцевого. У батальйоні "Чебурашка". У сумнозвісній "дев'ятці" - угрупованні, яке атакувало Широкине. Вершина кар'єри – командування "одинадцятого полку",  найбоєздатнішого підрозділу бойовиків. Самі ж бойовики не вірять у те, що Дрюк добровільно вирішила перейти на український бік, та вважають, що її викрала СБУ та змусила дати подібні свідчення. Сама екс-бойовичка розповіла в інтерв’ю, що бачила російську документацію на техніку, яка є на окупованому Донбасі, а також про російських офіцерів, які керують підрозділами бойовиків. 22 грудня суд виніс вирок Світлані за участь у "ДНР" - 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 3 роки. Фактично це означає умовний термін. Однак ще більшим ударом для місцевих бойовиків стало сенсаційне зізнання Едуарда Матюхи. Навесні 2014 року він недовгий час був "народним мером" окупованої Горлівки, а всі 5 років війни очолював місцеве відділення "Комуністичної партії "ДНР". Наприкінці листопада він повернувся до України і заявив, що весь цей час був законспірованим розвідником Генерального управління розвідки Міноборони України. За час роботи Матюха зібрав величезну кількість документів та доказів присутності Росії на окупованому Донбасі, а також розповів, що Абхазія, Придністров'я, Північна Осетія, фейкові "ДНР" та "ЛНР" координуються Кремлем через комуністів. Призначено навіть відповідальну особу - депутата Держдуми Російської Федерації Тайсаєва Казбека. Самі бойовики не спростовують роботи Матюхи в "органах" "ДНР", однак запевняють, що він не мав доступу до якоїсь особливо важливої інформації. Справа MH17 У середині червня Міжнародна слідча група (JIT) у справі про збиття рейсу MH17 над Донбасом оприлюднила новий звіт про розслідування авіакатастрофи. Вони офіційно висунули звинувачення у цій справі чотирьом особам - росіянам Ігорю Гіркіну (Стрєлкову), Сергію Дубинському, Олегу Пулатову і українцю Леоніду Харченку. Окремо також JIT опублікувала і нові докази про безпосередній зв’язок місцевих бойовиків із російською армією. Там вчергове доводять, що РФ допомагала озброєнням місцевим незаконним збройним формуванням. Усі деталі першого звіту можна прочитати за посиланням. Через деякий час, у листопаді, слідчі оприлюднили нові дані. Найцікавішими із них були перехоплені розмови між бойовиками, які доводять вплив російського керівництва на "Л/ДНР". "Недавній аналіз показів свідків та іншої інформації показав, що вплив Росії на "ДНР" виходив за рамки військової підтримки, і що відносини між російськими чиновниками і ватажками "ДНР" були, мабуть, більш тісними. Ступінь російського впливу грає роль при розслідуванні щодо інших осіб, причетних до краху авіалайнера рейсу MH17", - зазначили слідчі. JIT розповіла про вплив Суркова на окупований Донбас, фінансову та військову допомогу Росії, а також отримання ватажками бойовиків від РФ спеціальних засекречених засобів зв’язку. Однак найцікавішою стала спецоперація із вивезення з окупованого Донбасу "зенітника" Володимира Цемаха. Про це стало відомо на початку липня, коли про це дізналися ЗМІ. Згодом СБУ офіційно підтвердила інформацію про спецоперацію. За їхніми даними, Цемах міг стати важливим свідком у справі MH17. Однак, у рамках обміну полоненими між РФ та Україною, бойовика було передано Росії, незважаючи на заклики з Європи не віддавати його. За даними ЗМІ, передавання Цемаха було принциповим для Кремля – без нього обміну могло не відбутися. Політичне врегулювання Після приходу до влади головною метою для Зеленського у питанні Донбасу було відновлення роботи "нормандського" формату. Ще влітку розпочали зустрічі зовнішньополітичні радники лідерів України, Росії, Франції та Німеччини. З боку України у цьому форматі перемовин працювали міністр закордонних справ Вадим Пристайко та помічник президента Андрій Єрмак. Сама ж зустріч лідерів відбулась 9 грудня, незважаючи на те, що у Зеленського її обіцяли майже кожного осіннього місяця. Головною причиною перенесення саміту були умови з боку Росії. Україна їх виконала. Окрім розведення військ у трьох точках на Донбасі, українська влада також погодилась на застосування "формули Штайнмаєра" для політичного врегулювання війни на Сході. Це викликало масштабні протести по всій Україні під назвою "Ні капітуляції". Зрештою, зустріч таки відбулася 9 грудня у Парижі. Основними домовленостями "нормандського" саміту стали розширення роботи місії ОБСЄ, обмін полоненими та припинення вогню до кінця року, а також надання доступу Червоному Хресту до всіх полонених за час війни. Також сторони домовились про те, через 4 місяці відбудеться нова зустріч, а до цього часу радники та міністри закордонних справ мають напрацювати політичні та безпекові ідеї врегулювання для того, аби мати змогу провести на окупованому Донбасі місцеві вибори та реінтегрувати його до України. Це, зрештою, може завершити шестирічну криваву війну на Сході. Олексій Ярмоленко

Читайте також

Порошенка доправлять до ДБР з "мигалками", звуки сирен вже пролунали: "Вважаємо відвертим хамством"

Хрещення Господнє: коли відзначають це свято

Дикі черги: харків'яни масово кинулися оформляти закордонні паспорти, - куди їдуть українці


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут