Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021Лютий 2021Березень 2021Квітень 2021Травень 2021Червень 2021Липень 2021Серпень 2021Вересень 2021Жовтень 2021
Українські новини |

Балтійські уроки земельної реформи

Україна повинна визначити свої пріоритети у розвитку земельних відносин: що має більшу вагу - високоефективне виробництво чи добробут селян?

На жаль, ці орієнтири сумістити непросто, тому селянам, землевласникам та законодавцям треба чітко усвідомити ціль реформи і вже тоді її реалізовувати.

Питання власності на землю у нас гостре та спекулятивне, воно уособлює суперечливі суспільні страхи та бізнес-інтереси.

Мораторій на продаж земель діє в Україні з 2002 року. Його продовжують з року в рік, нібито захищаючи селянську власність від "жадібних капіталістів". Однак через обмеження права власності на землю люди не можуть розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. При цьому "сірий" ринок все одно існує.

Україна - не єдина держава, яка змушена вирішувати питання земельних відносин. Ця проблема спільна для всіх "перехідних країн", де земля була націоналізована або її обіг жорстко контролювався.

Попри індивідуальні особливості держав, отриманий ними досвід проведення земельної реформи є ефективним інструментом для розуміння загальних тенденцій. Країни Балтії наприкінці 20 століття теж реформували земельні відносини та переходили до нових форм господарювання. Як це було?

Уроки Латвії

На початкових етапах земельної реформи в Латвії було визнано недійсними всі операції від періоду втрати незалежності держави у 1940 році та створено правовий механізм реституції - повернення прав власності.

Тобто всі потенційні власники повинні були подати до спеціальної комісії заявку на повернення або отримання права власності на певну земельну ділянку.

Далі латиші розробили плани землекористування, а потім відбувалося передавання земель у власність або надання її в користування фізичним та юридичним особам, переважно колишнім власникам або спадкоємцям власників.

Основні принципи ринкового обігу земель такі: купувати і продавати землю можуть громадяни Латвії, держава, підприємства з латвійською реєстрацією, тобто іноземці, релігійні організації. Усі операції з передавання прав на землю погоджуються з місцевими реєстраційними органами і фіксуються у кадастрі.

Обмежень за розміром нема. Ціна не може бути нижчою за кадастрову оцінку. Як результат, середня ціна 1 га землі тут становить 800-2000 євро. Завдяки легальній можливості для іноземців брати участь в операціях та угодах з сільськогосподарськими землями ринок землі привабливий для інвесторів.

Експерти відзначають постійне зростання операцій із землею за участю іноземних громадян та підприємств із Швеції, Росії, Данії, Норвегії, Німеччини та Британії. За кілька років іноземні підприємства викупили понад 20 тис га земель.

Шведська компанія Bergvik Skog є найбільшим власником сільськогосподарських земель країни. Вона контролює понад 60 тис га латвійських землеволодінь.

Другим за розміром власником аграрних земель, 12 тис га, є шведсько-норвезька компанія Foran Real Estate. На третьому місці, 5,5 тис га, - американська компанія Empetrum. Латвійські землевласники посідають лише восьме та дев'яте місця.

У 2019 році серед 30 компаній, що контролюють найбільші сільськогосподарські володіння в Латвії, лише 11 номінально належать латвійським власникам.

Наслідком відкриття ринку для іноземців стала їх повільна експансія. У цьому є і позитивні наслідки - залучення інвестицій та ріст виробництва, і негативні наслідки - запровадження монокультури, негативний вплив на сільські території.[BANNER1]

Уроки Литви

Іншою є ситуація у Литві, де іноземців на ринок землі не допустили. У 2004 році, після вступу країни до ЄС, уряд схвалив десятирічний мораторій на продаж землі нерезидентам. Зараз понад 80% литовських земель перебуває у приватній власності. Майже 9% населення працює в АПК і забезпечує створення 3,4% ВВП.

Земельний ринок лібералізований, проте відносини на ньому підкріплені низкою обмежень. Щоб придбати аграрні землі, фізичні особи повинні протягом десяти останніх років займатися сільськогосподарською діяльністю, мінімум три роки мати зареєстроване фермерське господарство або підтверджену аграрну освіту.

Вартість 1 га землі в середньому становить 2 200 дол.

Колишні власники та їхні спадкоємці мали переважне право отримання свого майна чи відповідної компенсації. Загальна площа земель, яку можуть купити фізичні особи, не перевищує 300 га, юридичні особи - 2 тис га.

Аграрна сфера Литви сформована на основі маленьких фермерських господарств, власників та виробників. Близько 60% господарств мають по 10 га поля. Така фрагментація негативно впливає на продуктивність в секторі.

Значних іноземних інвестицій сільське господарство Литви не отримує. За рік інвестиції в галузь, включаючи сектор виробництва харчових продуктів та напоїв, становлять менше 1 млн євро або близько 5% усіх іноземних інвестицій.

Попри всі передумови для розвитку, аграрну ситуацію в країні важко вважати успішною. Світова криза, складна процедура реєстрації власності, бюрократія, поява нових гравців та занепад старих призвели до того, що формування прав власності, ринкових відносин і консолідація земель досі тривають.

Важкі умови виробництва, низька продуктивність земель, дорогі ресурси й обладнання роблять литовські продукти неконкурентними порівняно з імпортними. Завдання сприяти розвитку фермерського укладу та зберегти сільські території так і не вдалося виконати при проведенні земельної реформи.

Уроки Естонії

Зовсім іншим шляхом пішла Естонія. Перехід до нових форм власності та господарювання почався у 1990 році. Головною метою було відновити історичну справедливість і повернути право власності тих, хто володів землею до 1940 року.

Зараз в країні домінують операції оренди. Громадяни країн ЄС можуть брати участь в операціях купівлі-продажу землі за умови її використання в аграрних цілях, а громадяни інших країн можуть використовувати не більше 10 га земель.

Дрібні ділянки продаються вільно, незалежно від громадянства. Після вступу Естонії в Євросоюз дотації та адресна допомога були передані місцевим та іноземним виробникам відповідно до розміру ділянки.

Через неповну приватизацію в Естонії набули популярності орендні відносини: близько 60% земель орендують аграрні виробники. Оренда між приватними власниками відбувається на основі нотаріального договору, оренда державної землі - на довгострокових умовах відповідно до кадастрової вартості ділянок.

Орендні відносини в певних моментах перешкоджають розвитку ринку, можливості передавання ділянок в заставу. Надмірна бюрократизація теж уповільнює розвиток земельних відносин. Іноземцям належить лише 5% ділянок.

Яким шляхом іти українцям? Створення ринку землі не є самоціллю. Більш важливі питання - у якому форматі цей ринок функціонує, хто отримує від цього переваги, як досягти компромісу в інтересах всіх учасників земельних відносин та чи можливо створити оптимальну ринкову модель взагалі.

Саме тому необхідно абстрагуватися від болючих внутрішніх дискусій та нав'язаних нам жахів і визначитися у власних пріоритетах.



Читайте також

Штраф від 17 до 34 тисяч грн: МОЗ "повісив" відповідальність за проїзд без сертифіката на простих українців

Пасажирів автобусів без COVID-сертифікатів можуть оштрафувати на 34 тисячі: нові правила

Експерти спрогнозували захмарну ціну на соняшникову олію в Україні: радіти нічому


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут