Додати новину
Січень 2010
Лютий 2010
Березень 2010
Квітень 2010
Травень 2010
Червень 2010
Липень 2010
Серпень 2010
Вересень 2010
Жовтень 2010Листопад 2010Грудень 2010
Січень 2011
Лютий 2011
Березень 2011
Квітень 2011
Травень 2011
Червень 2011Липень 2011Серпень 2011Вересень 2011Жовтень 2011Листопад 2011Грудень 2011
Січень 2012
Лютий 2012Березень 2012Квітень 2012Травень 2012Червень 2012Липень 2012Серпень 2012Вересень 2012Жовтень 2012Листопад 2012
Грудень 2012
Січень 2013
Лютий 2013
Березень 2013
Квітень 2013Травень 2013Червень 2013Липень 2013
Серпень 2013
Вересень 2013
Жовтень 2013
Листопад 2013Грудень 2013Січень 2014Лютий 2014Березень 2014Квітень 2014Травень 2014
Червень 2014
Липень 2014Серпень 2014Вересень 2014Жовтень 2014Листопад 2014Грудень 2014Січень 2015
Лютий 2015
Березень 2015
Квітень 2015Травень 2015Червень 2015Липень 2015Серпень 2015Вересень 2015Жовтень 2015Листопад 2015Грудень 2015Січень 2016Лютий 2016Березень 2016Квітень 2016Травень 2016Червень 2016Липень 2016Серпень 2016Вересень 2016Жовтень 2016Листопад 2016Грудень 2016Січень 2017Лютий 2017Березень 2017Квітень 2017
Травень 2017
Червень 2017
Липень 2017
Серпень 2017
Вересень 2017
Жовтень 2017
Листопад 2017Грудень 2017Січень 2018Лютий 2018Березень 2018Квітень 2018
Травень 2018
Червень 2018
Липень 2018
Серпень 2018
Вересень 2018
Жовтень 2018
Листопад 2018Грудень 2018Січень 2019Лютий 2019Березень 2019
Квітень 2019
Травень 2019
Червень 2019
Липень 2019Серпень 2019Вересень 2019Жовтень 2019Листопад 2019Грудень 2019Січень 2020Лютий 2020Березень 2020Квітень 2020Травень 2020Червень 2020Липень 2020Серпень 2020Вересень 2020Жовтень 2020Листопад 2020Грудень 2020Січень 2021Лютий 2021Березень 2021Квітень 2021Травень 2021Червень 2021Липень 2021Серпень 2021Вересень 2021Жовтень 2021
Українські новини |

Масштабний обмін полоненими: історії звільнених 35 українців

6

            Масштабний обмін полоненими: історії звільнених 35 українців
У суботу, 7 вересня, відбувся грандіозний обмін полоненими між Росією та Україною. Обмін відбувся за схемою 35 на 35. Унаслідок обміну на свободу вийшли 24 українських моряки, а також ще 11 політв'язнів, серед яких і режисер Олег Сенцов. Про їхні долі та історії затримання йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. 2001 день провів у полоні 55-річний Микола Карпюк. Його заарештували російські прикордонники в березні 2014-го на кордоні між Брянською та Чернігівською областями. Довгий час його місце перебування було невідоме. Згодом з’ясувалося – в’язня доправили до Брянська. Потім – до СІЗО міста Єсентуки. Туди ж привезли і 45-річного Станіслава Клиха, якого затримали в серпні 2014-го в російському Орлі, куди чоловік приїхав, щоби з’ясувати ситуацію з дівчиною, з якою в нього були стосунки. І вже у травні 2016-го року Клих та Карпюк опинилися на судищі в Чечні. За те, що вони нібито воювали в 94-му, 95-му роках під час першої чеченської війни на боці Ічкерії та вбивали російських військовослужбовців. Звісно, жодного доказу проти наших хлопців – лише тортури.   "Протест проти спроб позбавлення мене громадянства України, оскільки я був і є громадянином України і залишаюся. Я не визнаю анексії Криму та військового захоплення Криму РФ і будь-які договори, які укладає нині нелегітимний уряд Криму з РФ, що вони недійсні. Я не кріпак, мене не можна передати разом з землею в громадянство", - заявив на суді звільнений політв’язень Олег Сенцов. Ці слова режисера справили враження без сумніву на весь світ. 1946 та 1942 дні – це понад п’ять років у в’язницях провели Сенцов та Кольченко.  Ці прізвища довгий час ішли у зв’язці. Бо заарештовували та судили їх разом. 43-річного режисера, та 29-річного студента Олександра Кольченка – кримчан затримали в травні 2014-го року з різницею в чотири дні. Їх звинуватили у фантастичному злочині - намірі підірвати вічний вогонь і пам'ятник Леніну в Сімферополі. Сенцов – ватажок "терористів", Кольченко – учасник групи. Обох били і катували. У серпні 2015-го року в Ростові-на-Дону Сенцова засудили на 20 років і відправили сонцелюбного кримчанина за три тисячі кілометрів від дому в край вічної мерзлоти і полярної ночі в колонію суворого режиму містечка Лабитнангі. Кольченка того ж дня засудили на 10 років та доправили в Челябінську область. Але і за ґратами чоловіки продовжували боротьбу як могли. Сенцов голодував 145 днів. Припинив через загрозу примусового годування. Кольченко теж оголошував голодний протест. І теж  довів себе до повного виснаження. Обмаль інформації було про долю Артура Панова. 21-річного студента, активіста, блогера, жителя міста Краснодон – нині окупована частина Луганської області - затримали в грудні 2015-го, ймовірно бойовики "ЛНР" за невідомих обставин. На момент затримання хлопцю не було й 18 років. Але росіян не зупинило те, що хлопець неповнолітній. Спочатку його доправили в СІЗО російського Таганрога. А в серпні 2017-го року засудили до восьми років за звинуваченням у шпигунстві та підготовці теракту на території Російської Федерації. У полоні провів 1376 днів. Схожа ситуація і з 63-річним Олексієм Сизоновичем, який усе життя пропрацював на шахті в тому ж самому Краснодоні. Насправді, Сизонович допомагав нашим військовим у тилу ворога. Подробиць – немає. Відомо, що пенсіонера затримали у вересні 2016-го року під час нібито "незаконного перетину кордону". У липні 2017-го його засудили до 12-ти років суворого режиму та етапували в район Новосибірська з традиційним обвинуваченням - за підготовку теракту. Сизонович зізнавався, що його катували. Він та Панов довгий час були кісткою в горлі РФ. Факт їхнього вивезення та суду довгий час приховували. Бо ці арешти не стикувалися з офіційною позицією росіян про те, що українці в російських тюрмах не мають стосунку до війни і їхні прізвища не можуть обговорюватися в темі звільнення.  Євгена Панова – 42-річного жителя Енергодара затримують у серпні 2016-го в анексованому Криму. Ветеран АТО, волонтер, у Криму опинився, бо його попросили про допомогу. У липні 2018-го "Верховний суд" Криму засудив його до восьми років колонії суворого режиму за належність до групи диверсантів, яка нібито займалася контрабандою та зберіганням боєприпасів. Перебував у колонії в Омську. За словами Панова, співробітники ФСБ неодноразово застосовували проти нього тортури – лупцювали залізною трубою, підвішували та били струмом. У вересні  2016-го в Москві затримують українського журналіста, кореспондента нацдержагентства "Укрінформ" 50-річного Романа Сущенка, який із 2010-го року працював у Парижі. У Москву він приїхав до брата. Його виявили випадково в московському СІЗО "Лефортово" російські правозахисники. Сущенка звинуватили в шпигунстві на користь України та в червні 2018-го року Московський міський суд засудив його до 12 років колонії суворого режиму та етапували до Кіровської області. За ґратами Сущенко провів  1045 днів. 48-річного Володимира Балуха, який народився і весь час жив та працював фермером у Криму затримали в грудні 2016-го року у власному будинку. За те, що чоловік не визнав анексію Криму, не знімав прапор України і на додачу повісив іще на своєму будинку табличку "Вулиця Героїв Небесної сотні, 18", яку російська окупаційна влада вимагала зняти. Не витримавши, ФСБ проводить обшуки вдома і начебто знаходить боєприпаси. Та оскільки все шито білими нитками аж занадто неохайно Балуху додають напад на тюремника. У серпні 2017-го його засуджують майже на 4 роки. Згодом термін ув’язнення збільшують. Балух оголошує голодування, втрачає 30 кілограмів ваги. Без їжі – 80 днів. Він неодноразово повідомляв про знущання з нього в Сімферопольському СІЗО. Частину поневірянь Балух провів у виправній колонії №4 міста Торжок Тверської області. У полоні - 1004 дні. У серпні 2017 року в білоруському Гомелі зник 21-річний студент Києво-Могилянської Академії - Павло Гриб. Він поїхав до дівчини, з якою познайомився в інтернеті. Та після розголосу і запевнень білоруської влади про непричетність - росіяни повідомили, що Гриб у них. ФСБ буквально викрала хлопця з іншої держави. Спочатку його вивезли в Смоленську область, а потім - етапували до Ростова-на-Дону. У березні цього року той же суд у Ростові визнав Павла винним у сприянні терористичній діяльності і засудив до шести років колонії. Єдиний зв’язок із політикою - це його батько, ветеран АТО і капелан. Він наймолодший із нині визволених хлопців. У в’язницях провів 745 днів. Останній бранець, якого незаконно затримали – 58-річний Едем Бекіров, кримський татарин, який жив у селищі Новоолексіївка Херсонської області. Бекірова затримали російські силовики на в'їзді до Криму в грудні 2018-го року. Його теж назвали терористом. Активісту закидали поширення і транспортування понад десяти кілограмів тротилу і 190 бойових патронів. Це при тому, що Бекіров має численні хронічні хвороби і ходить на милицях, бо втратив ногу. Тому навіть фізично не міг бути причетний до тероризму. Його тримали у Сімферопольському СІЗО. За ґратами провів 270 днів. 25 листопада 2018 року буксир "Яни Капу" в супроводі бронекатерів "Бердянськ" та "Нікополь" розпочав перехід до Керченської протоки з метою потрапити в Азовське море та створити військово-морську базу в районі Маріуполя, Бердянська, Генічеська. Мета – зупинити блокаду українських портів росіянами, яка тривала з вересня. Проти двох українських кораблів та одного буксира – 11 кораблів росіян, два штурмові гелікоптери та два бойових літаки. Розуміючи розстановку сил, перекриття Керченської протоки суховантажем, українці розвернулись і вирішили повертатися до Одеси. Але росіяни не зупинились і почали переслідування вже навіть у нейтральних водах Чорного моря. Дійшло до тарана і неприкритої стрільби по українських кораблях. Гатити почали по "Бердянську". Стріляли по моряках і з бойового гелікоптера К-52. Це стає відомо з перехоплення переговорів диспетчера та екіпажів. Наших моряків - поранено.  24 моряки та три кораблі опиняються в полоні. Усіх спочатку відправляють до Керчі, далі - до Москви у слідчий ізолятор "Лефортово", поранених – у шпиталь "Матроська тиша".  А потім близько десяти судових засідань і на жодному вони не визнали себе підсудними для цивільної Феміди Росії. А тільки військовополоненими у незаконній військовій операції Кремля. Хоч спецслужби доклали немало зусиль, аби це змінити. Міжнародна спільнота визнала дії Росії протиправними. Міжнародний трибунал ООН з морського права постановив негайно відпустити моряків. Діти, дружини і мами військовополонених рахували кожен день полону своїх чоловіків. Їх вийшло 286. І це був дуже довгий морський бій. Ірина Курило


Читайте також

Анатолій Анатоліч захотів поскандалити через "червоні" зони: "Не треба лізти"

На тлі критики на адресу Байдена міністерка фінансів США дала прогноз щодо інфляції у США

Новий варіант “Дельти” вже в Україні – Данілов


Новини, статті, коментарі, з щохвилинним оновленням, зараз — на сторінках Ua24.pro



Ua24.pro — свіжі новини 24/7. Додати свою новину можна швидко зараз — тут